Опис досвіду роботи вчителя історії Залізницького НВК Бас Марії Петрівни

Опис досвіду роботи вчителя історії Залізницького НВК

Бас Марії Петрівни

Життя без праці – злодійство,

праця без мистецтва – варварство.

Дж. Рескін

Навчання дітей у часи постіндустріального (інформаційного) суспільства вимагає особливої уваги. Адже ми живемо у часи технічного прогресу, у часи, коли мало не щодень творяться технічні новинки. Сучасних дітей захоплює вир безкінечного Інтернету, зваблюють ігри на гаджетах. Учитель та його  діяльність мають бути теж СУЧАСНИМИ.

          Діяльність учителя у нинішніх умовах не може бути результативною якщо він не зацікавить дитину своїм предметом. Звичайно, що це непросто. Але ж дорога до успіху встелена прорахунками та поразками. На цьому вчимося ми. На цьому вчаться і наші вихованці. І не потрібно боятися дати учневі помилятися, коли він самостійно шукає істину під нашим керівництвом.

          Сучасний урок неможливий без інновацій. У своїй практиці використовую такі форми організації навчального процесу: уроки-дослідження або уроку з елементами дослідницької роботи, уроки-семінари, уроки-імітації, уроки-дискусії (частіше уроки з елементами дискусії),  уроки-конференції, практичні заняття; індивідуальні форми роботи – консультації, бесіди.

       Технології, що використовую у роботі з учнями найчастіше: робота в малих групах, робота в парах, «займи позицію», «асоціації», «фішбоун» або «риб’ячий скелет», «мозковий штурм», «коло ідей», «мікрофон». У навчальній та виховній роботі цінний досвід проектних технологій. Тому навчальні, дослідницькі, творчі проекти також є важливою складовою моєї педагогічної діяльності. Формування історичного світогляду не може бути довершеним без технології критичного мислення. Критичне мислення – необхідне вміння людині в інформаційному суспільстві, щоб відрізнити правду від інформаційної пропаганди та сформувати свою незалежну думку на певні події. Серед перелічених форм роботи та технологій, що використовую більшість направлена на формування критичного мислення. Використання ІКТ – необхідність  на уроках історії (звичайно, у розумних межах і не обов’язкого на кожному уроці).

           Дидактичні ігри, що використовую найчастіше: «оплески», «Попелюшка», «третій зайвий», «впізнай героя», «перекладач», «зашифроване послання», «здивуй», «хронологічна розминка».

           Аналізуючи результати ЗНО своїх вихованців, прийшла до висновку, що «ахіллесова п’ята» учнів – це завдання з картою та хронологічна послідовність. Тому взялась за поглиблене вивченням методичної проблеми «Формування хронологічної та просторової компетентностей на уроках історіїшляхом впровадження інтерактивного навчання».

З обміну досвідом по цьому питанню виступала на окружному та районному методичному об’єднаннях. Також проводила районний семінар школи молодого педагога вчителів історії у  2014.   

Нинішня школа повинна давати молодій людині, яка житиме в інформаційному суспільстві майбутнього, не лише фактичні знання, але й методику їх здобуття, сприяти виробленню власних цінностей та ставлень, тобто формувати життєві компетентності учнів. У зв’язку з цим все більшої актуальності набирає проблема формування предметних компетенцій.

Питання розробки теоретичних основ компетентнісного підходу та впровадження його в освітню практику стало предметом розгляду не тільки на рівні окремих країн. Нині чимало міжнародних організацій , що працюють у сфері освіти , також вивчають проблеми компетентнісного підходу. Серед них – ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Програма розвитку ООН ( ПРООН ) , Рада Європи, організація європейського співробітництва та розвитку тощо.

Для вчителя історії , як і для будь – якого вчителя предметника , важливо виділити і формувати предметні компетенції. О.Пометун та Т.Фрейман перелічили такі предметні компетентності з історії : хронологічну, просторову, інформаційну, мовленнєву , логічну ,  аксіологічну.

Формування життєвих компетентностей повинно стати стратегічною метою для вчителя. Водночас досягнення стратегічної мети неможливо без здійснення проміжних цілей, якими є предметні компетентності. Тому,готуючись до кожного уроку, ставлю завдання формувати предметні компетенції як засіб розвитку ключових.

Зосереджую свою увагу на забезпеченні виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, сучасної європейської цивілізації, сприяє розвитку і збагаченню українських культурно-історичних традицій, сприяє формуванню громадянської компетентності, вихованню культури міжетнічних і міжособистісних відносин, формуванню навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості.

  Одне з першочергових завдань предмета– допомогти молоді побачити образи сучасності у світлі минулого, дати можливість зрозуміти суперечливі питання власного суспільства, сприяти вихованню толерантності – не тільки професійний, але й етичний і моральний обов’язок учителів історії.

  Але сучасне життя вимагає зовсім інших підходів. На перше місце висувається інша мета: навчити учнів самостійно здобувати і відтворювати інформацію, розуміючи, що таке ж право на існування мають і інші інтерпретації.

Зовнішнє незалежне оцінювання суттєво вплинуло на методику навчання загальноосвітніх дисциплін, у тому числі й історії. В роботі зі школярами усе частіше застосовую методичні прийоми тестового моніторингу, контролю й оцінювання навчальних досягнень. Якісно розроблений і укладений тест стає ефективним інструментом з’ясування рівня учнівської загальноісторичної компетентності.

Вітчизняна система освіти має орієнтуватися на сучасний ринок праці, а тому до основного освітнього пріоритету сьогодення відносимо уміння випускника оперувати такими технологіями та знаннями, що задовольняють вимоги інформаційного суспільства. Відповідно, актуальним постає поняття компетентності учня, яке є тим індикатором, що дозволяє визначити готовність учня-випускника до життя, його подальшого особистісного і професійного розвитку.

Компетентнісний підхід активно досліджується у вітчизняному та зарубіжному науково-педагогічному просторі. Загальні теоретичні положення щодо реалізації компетентнісного підходу в освіті розглядаються у роботах Н. Бібік, О. Бондаревської, І. Єрмакова, І. Зимньої, О. Локшиної, О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко, В. Сєрікова, Л. Сохань, О. Сухомлинської, Л. Хоружої, А. Хуторського. Окремі питання методики формування предметних компетенцій учнів розглядаються у працях К. Баханова, О. Кучер, А. Старєвої, І. Родигіної, Г. Фреймана, С. Шишова. Питання змісту та організації шкільної історичної освіти на основі компетентнісного підходу, формування предметно-історичних компетенцій учнів досліджують К. Баханов, А. Булда, Т. Ладиченко, О. Турянська, О. Удод та ін.

Компетенція, у перекладі з латинської мови, означає коло питань, у яких людина добре обізнана. Компетентний– той, хто володіє відповідними знаннями і здібностями, що дозволяють робити ґрунтовні висновки з окресленої проблеми.

Компетентність – сукупність особистих якостей учня (ціннісно-змістових орієнтацій, знань, умінь, навичок, здібностей), зумовлених досвідом діяльності в певній соціально та особисто значимій галузі .

Сутність компетентнісного підходу полягає в спрямуванні навчального процесу на набуття учнями важливих компетенцій, тобто загальних здатностей особистості виконувати певний вид діяльності. Який ґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню, та є показником успішності .

    Основні групи компетенцій, яких потребує сучасне життя, визначені в Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти, до яких належать:

ü   соціальні, пов’язані з готовністю брати на себе відповідальність, бути активним у прийнятті рішень, суспільному житті, урегулюванні конфліктів ненасильницьким чином, функціонуванні та розвитку демократичних інститутів суспільства;

ü полікультурні, що стосуються розуміння несхожості людей, взаємоповаги до їх мови,релігії, культури тощо;

ü комунікативні, що передбачають опанування важливими у роботі й суспільному житті усним і писемним спілкуванням, оволодіння кількома мовами;

ü інформаційні, зумовлені зростанням ролі інформації в сучасному суспільстві й передбачають оволодіння інформаційними технологіями, вміннями здобувати, критично осмислювати й використовувати різноманітну інформацію;

ü саморозвитку та самоосвіти, що пов’язані з потребою і готовністю постійного навчання як у професійному відношенні, так і в особистому та суспільному житті;

ü компетенції, що реалізуються в прагненні й здатності до раціональної продуктивної, творчої діяльності .

З роками навчання учнівські компетенції, які повинні бути сформовані в процесі шкільної історичної освіти, поступово ускладнюються. Результатом навчальної діяльності учнів з історії, на думку О. Пометун та Г. Фреймана, повинні стати такі компетенції:

ü хронологічна – передбачає вміння учнів орієнтуватися в історичному часі;

ü просторова – орієнтування учнів в історичному просторі;

ü інформаційна – вміння учнів працювати з джерелами історичної інформації;    

ü мовленнєва – будувати усні та письмові висловлювання щодо історичних подій і явищ;

ü логічна – аналізувати, пояснювати історичні факти, формулювати теоретичні поняття, положення, концепції;

ü аксіологічна – формулювати версії й оцінки історичного руху та розвитку.

Набуття цих компетенцій учнями можливе за умови цілеспрямованої роботи під час навчального процесу з предмету за конкретними напрямами. Так, формування хронологічної компетентності учнів забезпечать розгляд суспільних явищ в розвитку та в конкретних історичних умовах певного часу; зіставлення історичних подій, явищ із періодами (епохами), а також орієнтація на використання наукової періодизації історії як способу пізнання історичного процесу.

Формування просторової компетентності повинне здійснюватися на основі співвідношення розвитку історичних явищ і процесів із географічним положенням країн та природними умовами; використання карти під час визначення причин та наслідків історичних подій, процесів; характеристика регіональних особливостей та геополітичних чинників розвитку країн на основі аналізу карти і факторів довкілля.

Аналізуючи результати ЗНО своїх вихованців, прийшла до висновку, що завдання з історичними картами та хронологічна послідовність найважче даються учням. Тому визначила собі як проблемне питання: «Формування хронологічної та просторової компетентностей шляхом впровадження інтерактивного навчання».

До правила, яке сформулювала О. Пометун «жодного уроку історії без карти» додала для себе – якомога частіше використовувати роботу з контурною картою та виконувати тести, що формують картографічні навики.

Також частіше стала використовувати вправу «Хронологічна розминка» з метою формування хронологічної компетентності. Такі дидактичні ігри як «Попелюшка», «Знайди зайву дату» також сприяють формуванню історичної компетентності. У старшій школі практикую складення учнями синхронних таблиць з подій історії України та всесвітньої історії.

Пріорітетним напрямком в навчанні історії  вважаю формування в учнів критичного мислення. Реалізую це на практиці:

-         постановка та розв’язання проблемних питань;

-         проведення дискусій або елементів дискусії у ході уроку;

-         проведення диспутів ;

-         проведення уроків-конференцій.

•      Постановка проблемних питань активізує логічне мислення учнів;

•      Сприяє розвитку творчих здібностей школярів;

•      Допомагає учням не лише засвоїти матеріал, а й осмислити його;

•      Критичне мислення – необхідне вміння людині в інформаційному суспільстві, щоб відрізнити правду від інформаційної пропаганди та сформувати свою незалежну думку на певні події.

Для формування навиків критичного мислення використовую такі прийоми у навчанні: «Фішбоун» або «Риб’ячий скелет», «Займи позицію», «Асоціація», робота в парах та малих групах. Для опрацювання документів часто використовую метод «РОФТ», який сприяє швидкому аналізу документальних дітей.

Важливою складовою роботи вчителя в усі часи було патріотичне виховання. Нині, з огляду останніх трагічних подій в Україні, це питання постає ще гостріше. З метою виховання любові до Батьківщини разом з вчителями-колегами проводимо позакласні заходи патріотичного змісту «Моя Батьківщина – Україна» , «Козацькому роду нема переводу», «Герої не вмирають».

Поглиблено ознайомлюємось з учнями 10 класу зі сторінками історії початку ХХ століття та паралельно збираємо речі старовини для відкриття шкільного музею під час роботи курсу за вибором «Досліджуємо історію України».

Результати педагогічної діяльності: призові місця учнів в районних та обласних олімпіадах і конкурсах.Учні стають самостійнішими у вирішенні проблемних питань, більш вільно та впевнено  висловлюють власну думку. «Страх» при виході до карти у більшості учнів зник, адже коли учень знає правила роботи з картою, тоді з’являється впевненість у своїх силах, відбувається самоствердження учня.