Тема. Нові незалежні держави на пострадянському просторі.
Збройні конфлікти
Мета. Охарактеризувати розвиток
пострадянських держав, визначити причини виникнення військових конфліктів на
території колишнього СРСР, з’ясувати причини нерівномірності економічного розвитку
країн.
Сприяти розвитку критичного
мислення учнів та вдосконалювати вміння роботи з картою
Виховувати пацифіські настрої
та демократичні вподобання.
Очікувані результати: учні
вмітимуть аналізувати розвиток колишніх республік СРСР та пояснювати
причини їх нерівномірного розвитку, показувати на картах
осередки заморожених конфліктів на пострадянському просторі та пояснювати
причини їх виникнення.
Основні поняття: пострадянські держави, заморожені
конфлікти, імперіалізм.
Обладнання: Політична карта світу, підручник Т. В. Ладиченко. Всесвітня історія. В-во
«Грамота» 2011 року.
Тип уроку: комбінований урок з елементами практичної
роботи
Проблемне питання: Росія у пострадянському просторі
виконує роль керівника та лідера чи агресора з імперіалістичними амбіціями?
І Оргмомент
ІІ Актуалізація опорних знань
ІІІ Мотивація навчальної діяльності
ІV Оголошення теми, плану, мети та очікуваних результатів
Оголошення проблемного питання
V
Засвоєння нових знань, вдосконалення вмінь та навичок
1.
Росія
після розпаду СРСР: проблеми та шляхи їх розв’язання.
Робота з
підручником
Критичне
читання тексту підручника. По закінченню роботи над текстом підручника с. учні відповідають на такі питання:
1.
Зверніть
увагу коли був виданий даний підручник.
2.
Хто
на той час був при владі в Україні?
3.
Які
аргументи можете навести щодо заангажованості тексту підручника.
4.
Які
дати визначені в кінці параграфа як головні?
5.
А
які дати ви визначили б як головні у цьому періоді щодо розвитку пострадянських
країн? (Орієнтовні відповіді: російсько-чеченські війни, вступ країн Прибалтики
до ЄС, «революція троянд», «революція тюльпанів», Помаранчева революція)
2.
Збройні
конфлікти на території пострадянських країн.
А) Нагорний Карабах
Б)
Придністровський конфлікт
В)
Грузинсько-абхазький конфлікт
3.
Українсько-російські відносини: від торгів за чорноморський флот до «газових
війн» та відкритого збройного втручання.
4. Розвиток
країн Прибалтики, Білорусі та країн Кавказу.
Учитель. Перелік запропонованих вами дат можна продовжити датами нерозв’язаних збройних конфліктів: війна у Нагорному Карабаху,
Придністровський конфлікт, грузинсько-абхазька війна.
Повідомлення учня
(орієнтовний зміст)
Карабаський
конфлікт – етнічний конфлікт між вірменами та азербайжанцями, котрий переріс у
війну з 1988 року до 12 травня 1994 року переважно за контроль над Нагірним
Карабахом. Військові сутички не припинялись і після підписання перемир’я.
Нагірний
Карабах переважно населений вірменами був приєднаний до складу Азербайжанської
РСР. Це викликало невдоволення вірмен, що протягом багатьох років вимагали
приєднання цієї території до складу Вірменії. Вже на початку 1987 року
прозвучали вимоги передати Нагірний Карабах Вірменії. Посилювалось невдоволення
вірменського населення своїм соціально-економічним становищем.
Керівництво
Азербайжанської РСР намагалося задіяти звичні командно-бюрократичні важелі,
сподіваючись врегулювати ситуацію. Їм це
не вдалося і в 1987 році почалась війна, що тривала по 1991 рік.
Цей
конфлікт не вирішений і досі. Зокрема, 2 квітня 2016 року знову на території
Нагірного Карабаху прозвучали постріли. Хто саме перший почав вогонь сказати не
можна. Сторони обмінялись взаємними звинуваченнями.
Відомо,
що це не перші сутички після підписання перемир’я.
Відомо
ще про збитий у 2014 році вертоліт Азербайджану, а на початку грудня 2015 року
задіяно навіть танки. Вірменія і Азербайджан стягують т
техніку
до лінії зіткнення і проводять ряд мобілізаційних дій, це безумовно говорить
про неминучість війни. Але явно свідчить про те, що сторони показують свою
готовність до будь-якого розвитку ситуації.
Робота
з картою
Покажіть
на карті Вірменію та Азербайджан
Обговорення
інформації
Повідомлення учня (орієнтовний
зміст)
Придністровський
конфлікт – конфлікт, що виник на початку 1990-х років між центральною владою
Молдови та самопроголошеною республікою Придністров’я. Пік протистояння припав
на березень-липень 1992 року, коли між сторонами виникло збройне протистояння,
яке завершилось підписанням мирної угоди.
Етнічний
склад Придністров’я складається із трьох груп: українці, молдавани та росіяни.
Натомість населення решти Молдови більш однорідне, більше вживає румунську мову
у спілкуванні. Саме мовна та етнічна відмінність стали головними передумовами
для конфлікту.
Наразі проблему не вирішено, оскільки не
вирішено статус Придністров’я.
У
цей період відбулася консолідація двох еліт – з одного боку - консервативної придністровської,
орієнтованої на збереження СРСР та економічних зв’язків з Росією та Україною; з
іншого боку – націоналістичної молдовської, що прагнула незалежності Молдови та
зближення її з Румунією. Приводом для конфлікту та основним засобом мобілізації
суспільної підтримки в Придністров’ї стало мовне питання. Після початкової
спроби сили та «війни декретів», сторони звернулись до зовнішньої підтримки.
Молдовська влада шукала її в Румунії, придністровська - в Москві.
28
серпня лідер самопроголошеної республіки відвідав Київ з метою обговорити
перехід республіки під юрисдикцію України, проте 29 серпня молдавська поліція заарештувала
Смирнова і відправила в кишинівську тюрму.
Збройні
сили Молдови здійснили спробу розгромити військові формування в Придністров’ї
та встановити суверенітет Молдови над цією територією. Однак співвідношення сил
було не на користь придністровської армії. Бій за Бендери став найбільшою
битвою впродовж всього конфлікту. Загальна кількість загиблих перевищила 600
чоловік, кількість біженців перевищила 80 тисяч. Натиск молдовських військ був
безсилим проти підтриманої російськими танками придністровської армії. Молдова
почала пошук мирних рішень. 21 липня 1992 року в Москві між президентом Молдови
Мірчою Снєгуром та президентом Росії Борисом Єльциним було підписано угоду про
принципи врегулювання конфлікту в Придністров’ї.
Проте
цей конфлікт досі не розв’язаний а Придністров’я залишається сферою впливу Росії.
Робота
з картою
Покажіть
на карті території Придністров’я
Чому
воно не виділено на карті?
Обговорення
інформації
Повідомлення учня
(орієнтовний зміст)
Грузинсько-абхазький
конфлікт є одним з найголовніших на території колишнього СРСР і Кавказку. В умовах
розпаду Радянського Союзу він призвів до бойових дій і згодом до невирішеного
замороженого конфлікту до 2008 року.
Причини:
-
формувалася міграція грузин на території Абхазії (1937-1954 рр.)
-
абхазька мова була виключена з програми середньої школи і замінена обов’язковим вивченням грузинської мови.
Масові
виступи і збурення абхазького населення з вимогою виведення Абхазії зі складу
Грузинської РСР спалахували у квітні 1957, 1967 і найбільші у травні і вересні
1978 років.
15-16
липня 1989 р. в Сухумі зіткнення між грузинами і абхазами, були жертви.
Збройний
конфлікт 1992-1993 рр. забрав життя 4 тис. грузин і 4 тис. абхазців. Близько
250 тисяч грузинів змушені залишити Абхазію.
21 лютого 1998
р. парламент розділив Абхазію на дві
частини: грузинську і абхазьку. Мета грузинського уряду було встановлення
контролю над частиною своєї території і збереження її цілісності. Мета
абхазької влади – розширення автономії і зрештою отримання незалежності.
Політичну і матеріальну підтримку абхазькій стороні надавала Росія.
У 2008 році
відбувається нове загострення конфлікту, спровоковане абхазькою стороною за
підтримки Росії. Після припинення активних бойових дій абхазьке питання знову
переросло в статус замороженого.
Робота
з картою
Покажіть
на карті території конфлікту
Чому
територія Абхазії не виділена на карті?
Бесіда
1.Що поєднує ці
військові конфлікти? Орієнтовна відповідь. Вони донині є нерозв’язаними
(«заморожені конфлікти»), їх розгортання супроводжувалось підтримкою Росії
однієї із сторін.
2. Які відомі вам
військові конфлікти можна додати ще до цього переліку? Орієнтовна відповідь.
Російсько –український конфлікт.
2.
Українсько-російські
відносини: від торгів за чорноморський флот до «газових війн» та відкритого
збройного втручання.
1.
Що
вам відомо про цей військовий конфлікт?
2.
Коли
він розпочався?
Повідомлення учня
Російська збройна агресія проти України (2014-2017)
Складовими агресії є:
-
Російська
інтервенція до Криму 2014
-
Війна
на сході України
27 січня 2015 р. Верховна Рада визнала Росію агресором.
Датою початку
війни вважають 20 лютого 2014 року (ця дата викарбувана на медалі «За
повернення Криму»).
Передумови:
- Намагання Росії відновити та розширити контроль над
частиною світу, втрачений після розпаду СРСР.
- Намаганням України підтримувати курс на євроінтеграцію та
відстояти свій суверенітет.
Росія готувалась до
війни через інформаційну пропаганду в ЗМІ. Питання, які найбільше турбували
Росію: статус Криму та чорноморського флоту загострювались ще з початку 1990-х
років;
Економічний вплив в Україні Росія намагалась
посилити через торгівельні війни, блокування торгівлі певними видами товарів,
що експортувала Україна до Росії, газові війни і т. д.
28 квітня 2013 р. розпочалось
створення російського спецназу для закордону.
17 липня 2013 р. в Азовському морі катер берегової охорони Росії влаштував
погоню за українськими рибалками, хоча до кордону було далеко, наздогнав і
протаранив його. Загинуло четверо чоловік з п’яти.
27 лютого 2014 року – захоплено Верховну Раду Криму та інші адмінбудівлі.
16 березня 2014 відбувся «референдум» а через два дні прийнято Закон про
входження Криму до складу Росії.
Далі Росія розгорнула наступ на Луганську та донецьку області, хоча в ЗМІ
поширювала інформацію про те, що це збройні формування відмовляються коритись
самопроголошеній владі в Києві і виступають за проголошення автономії у своїх
регіонах.
12 квітня 2014 року було захоплено Слов’янськ, Краматорськ, Дружковка, Горлівка. На цих
територіях терористи проголосили утворення ЛНР та ДНР.
2 травня 2014 року сутичка в Одесі, підпал будинку профспілок. 48 осіб
загинуло, 247 осіб поранено.
1 липня – 5 вересня 2014 року – повномасштабна операція з контрнаступу по
всьому фронту.
17 липня 2014 збито малайзійській Boeing
777, що здійснював рейс Амстердам-Куала-Лумпур. Загинуло 298 осіб. Це збурило
світову спільноту і викликало гострий осуд дій російських бойовиків.
У середині серпня внаслідок наступальних дій в районі Ілловайська утворився
Ілловайський котел і українські вояки потрапили у полон до бойовиків.
5 вересня підписано Мінські угоди
про припинення війни та розмежування територій.
22 січня 2015 року українські кіборги залишили території донецького
аеропорту, бо сам аеропорт був перетворений на руїну.
Конфлікт залишається нерозв’язаним.
В період з квітня 2014 до лютого 2017 загинуло 9167 вояків і 21044
поранених. Число переселенців близько двох мільйонів. Зруйновано 9.2 тисяч житлових будинків та велику
кількість економічно важливих об’єктів. За даними ООН 5 млн чоловік постраждали
від війни.
Обговорення
інформації
4.Розвиток країн Балтії, Білорусі, Середньої та країн Закавказзя.
1.Які пострадянські республіки на вашу думку стали найбільш успішними у
плані демократії?
2.А у плані економічного розвитку?
Повідомлення учня
Прибалтика – прибережні країни, що омиваються Балтійським
морем.
Саме Литва, Латвія та Естонія були першими республіками,
що поставили питання про державний суверенітет та проголошення незалежності. Та
розпочали активне впровадження ринкової економіки і демократизації суспільства.
У 2004 році збулась мрія країн Прибалтики – вони стали
членами ЄС. Всі три країни отримали горде звання членів Євросоюзу і
військово-політичного блоку НАТО – перші і єдині серед колишніх радянських
республік.
На даний момент прибалтійські країни мають найвищий
показник за рівнем життя населення серед усіх пострадянських держав. Причому це
не зважаючи на те, що значна частина інфраструктури, що залишилася після
радянських часів, була зруйнована або припинила функціонувати з інших причин.
Після світової економічної кризи 2008 року економіка країн Прибалтики
переживала далеко не кращі часи.
Населення Прибалтики становить 6, 2 млн чол. З них
найбільша чисельність у Литві – 2,9 млн.
чол, Латвія – 2 млн. чол., Естонія – 1.3 млн чол.
Країни Балтії можна відносити до високоурбанізованих.
Міське населення становить майже 70 %. Ці країни своїм прикладом
продемонстрували, що внаслідок вдалого реформування можна перетворити країну на
економічно успішну державу за невеликий період часу.
Робота
з картою
Покажіть
на карті країни Балтії
Обговорення
Що українські політики могли б перейняти у політиків
Литви, Латвії та Естонії?
Робота з підручником в парах
Учні оглядово знайомляться із розвитком Білорусі,
Казахстану та країн Закавказзя.
VІ.
Рефлексія
1.Метод «Прес»
1.Розвиток яких пострадянських держав має спільні риси з
розвитком незалежної України?
2. Які особливості має Україна у розбудові незалежної
держави?
2.Обговорення проблемного
питання
Проблемне питання: Росія у пострадянському просторі
виконує роль керівника та лідера чи агресора з імперіалістичними амбіціями?
VІІ.
Підбиття підсумків та оцінювання
Повернення до очікуваних результатів.
VІІІ.
Домашнє завдання
1.
Опрацювати
документ на с.126 підручника.
2.
Написати
есе на тему «Українсько-російські відносини: ретроспективний погляд.» (за
бажанням)
Немає коментарів:
Дописати коментар