сприяти вихованню толерантного ставлення до людей незалежно від
національності
Очікувані результати: після даного заняття учні зможуть:
· більше дізнатися про німецьких вчених, мислителів, митців та політиків;
· аналізувати який внесок зробили німці до європейської історії та культури;
· асоціювати німців з багатьма досягненнями, які мали значущий вплив на розвиток науки, мистецтва та політичних подій, пов’язаних із процесом європейської інтеграції.
Допоміжні матеріали: інформація про видатні постаті німецької національності
Хід уроку
Учитель. Ще й нині присутні стереотипи німця-гітлерівця,
жандарма, нациста, особливо у старшого покоління. Хоча в багатьох
енциклопедіях, словниках та підручниках з літератури та історії не бракує,
прізвищ видатних представників німецької культури, науки і політики, їм не
присвячується багато уваги і скоріше замовчується значення їхнього життя,
діяльності, творчості та винаходів для розвитку Європи.
1.Учні об’єднуються в п’ять команд. Вони отримують аркуші
паперу, де кожна команда пише слова, які їм спадають на думку у зв’язку зі
словом «німець».Можна наголосити, що це можуть бути не тільки прикметники, а й
конкретні прізвища. Через кілька хвилин учні вішають аркуші на дошці і спільно
переглядаються результати роботи. Підсумок: учні дають відповідь на питання,
які фактори впливають на саме такий образ німця.
2.Учитель розповідає учням про стереотипне ставлення до представників інших національностей. Підкреслює, що є багато інших німців, який зробили свій видатний внесок у розвиток Європи.
3. Для п’яти команд роздати допоміжний матеріал про
видатних німців. Після цього учні повинні написати на великих аркушах паперу
століття, у якому жили представлені постаті, їхні прізвища і головні ,на думку групи, досягнення. Кожна група повинна
буде підготувати коротку презентацію видатних осіб: представників німецької
культури, мистецтва, науки, політики.
4. Учитель записує на дошці питання: «Чого могло не бути
в Європі, якби не видатні німці?». Кожен учень по черзі підходить до дошки і
пише одну річ, яку запам’ятав . Після цього попросіть, щоб учні подивились на
дошку і запитайте, що вони можуть сказати про внесок німецького народу у
розвиток Європи і світу. Чи після цього уроку їх асоціації зі словом «німець»
будуть іншими?
Видатні постаті німецької національності
Оттон І Великий (912 – 973) - з роду
Людольфінгів, син Генріха І Птахолова, короля Східної Фракії . Був герцогом
Саксонії, королем Східної Фракії з 936
р. та засновником і першим імператором (кайзером) Священної Римської Імперії з
962 р. Завдяки йому німецькі королі отримали важливу позицію серед володарів
Західної і Центральної Європи та почали діяльність, яка привела до їх світської
влади над цілим західнохристиянським світом.
Оттон ІІІ ( ? – 1002) – був прозваний «Диво світу» ( лат. Mirabiliamundi)
– германський король з поч. з 985 р.) та імператор Священної Римської імперії
(поч. з 996 р.). ще юним імператором, в місті апостолів та мучеників, де папа і
імператор в повній згоді та порозумінні повинні були займати свої пости.
Намагаючись здійснити план відтворення римської «світової імперії» з центром у
Римі, Оттон ІІІ постійно знаходився в Італії.
ЙоганГутенберг ( між 1394 і 1399 – 1468) – винахідник книгодрукування, перший друкар Європи,
сконструював рухомий металевий шрифт і машину до лиття шрифту. У 1455 році
видав біблію – шедевр типографічного мистецтва.
АльбрехтДюрер (1471 – 1528 ) – німецький живописець, рисувальник, гравер, математик,
теоретик мистецтва, представник ренесансу. Автор відомих трактатів про
перспективу та пропорції тіла. Під кінець свого життя створив виняткові
портрети відомих гуманістів. Впродовж століть його картини впливали на
творчість європейських митців.
Мартін Лютер ( 1483 – 1546) – християнський проповідник, перекладач Біблії – жодна
літературна праця в ті часи не мала такого попиту, як Біблія Лютера. Реформатор
Церкви, основоположник протестантського руху. Автор 95 тез проти папської
доктрини про продаж індульгенцій на відпущення гріхів, проклятий папою і
відлучений від церкви.
Ганс Дюрер (1490 – 1534 ) – брат Альбрехта, живописець і гравер. Автор портретів і
фресок у королівському замку на Вавелі в Кракові.
АльбрехтГогенцоллерн (1490 – 1568) – з династії Гогенцоллернів – останній великий магістр
Тевтонського ордену з 1511, перший герцог прусський. У 1525 секуляризував
орденську державу, склав ленну присягу на вірність Сигізмундові І Старому і
проголосив себе прусським володарем.
Йоган Фрідріх Кеплер (1571 – 1630) німецький філософ, математик, астроном, астролог і оптик.
Відкрив закони руху планет, названі на його честь. В обчислювальній математиці
на його честь названо метод наближеного обчислення інтегралів. Він поширював
логарифмічне числення у Німеччині. Заснував оптику як науку та допоміг довести
відкриття. Зроблені за допомогою телескопа його сучасником Галілео Галілеєм.
Поряд із працями по астрономії. Кеплер опублікував ряд інших цікавих робіт.
Зокрема, він описав спосіб визначення об’ємів тіл, використовуючи елементи
інтегрального числення. Крім того, Кеплер докладно проаналізував симетрію
сніжинок. Піонерські роботи Кеплера в області симетрії знайшли застосування в
кристалографії і теорії кодування.
Георг Фрідріх Гендель (1685 – 1759) – німецький композитор і органіст. Один із найбільш
видатних композиторів бароко. Автор 40 опер у італійському стилі, 22 ораторіїв
та багатьох композицій для органу, клавесину, камерного оркестру, концертів.
КрістофВіллібальд Глюк (1714 -1787) – німецький композитор, представник музичного класицизму.
Автор 107 опер, К. Глюк вважається реформатором оперного мистецтва, що відкрило
нові шляхи розвитку жанру, наголосивши на важливості підпорядкування всіх
засобів виразності єдиному драматургічному задуму. Глюк був різнобічно
обдарованим музикантом –він грав на багатьох інструментах, співав, добре знав
особливості балетного мистецтва. Також був видатним оперним диригентом.
Діяльність Глюка сприяла підвищенню рівня оперного виконання, тому що
композитор ставив перед артистами складні та відповідальні завдання.
Йоганн Себастьян Бах (1685 – 1750) – видатний німецький композитор і органіст, представник
стилю бароко, вважається одним із найвидатніших композиторів світу. Його
роботи, відзначені інтелектуальною глибиною, технічною досконалістю та
мистецькою красою, давали натхнення майже кожному композитору Європейської
традиції, від Моцарта до Шонберга. Йоганн Бах узагальнив досягнення музичного
мистецтва перехідного періоду від бароко до класицизму. Бах – неперевершений
майстер поліфонії.
Іммануїл Кант (1724 – 1804) –німецький філософ, родоначальник німецької класичної
філософії. У своїх численних роботах стверджував, зокрема, що умова пізнання –
загальнозначущі апріорні форми, що упорядковують хаос відчуттів. Ідеї бога,
волі, безсмертя, недовідні теоретично, є, однак постулатами «практичного
розуму», необхідною передумовою моральності. Центральний принцип етики Канта – категоричний імператив. Звучить він
так: «Треба поводити себе за такими правилами, які ти б хотів, щоби вони були
загальними правилами». Ще один відомий вислів Канта: «Дві речі наповнюють моє
серце нескінченним захопленням: зоряне небо наді мною і моральне право в мені».
ЙоганВольфган Гете ( 1749 -1832) – німецький поет, письменник, драматург,котрий вважається
засновником сучасної німецької літератури, лідер романтичного руху «Буря і
натиск». Найвідоміші твори «Страждання молодого Вертера» (1774) і «Фауст»
(1808).
Йоганн-Фрідріх Шиллер (1759 – 1805) – німецький поет і драматург, автор багатьох популярних
балад. Став відомим завдяки трагедії «Розбійники», яка є протестом проти
феодалізму. Критикує суспільний устрій також у «Підступність та кохання». Його
«Ода до радості» стала гімном Європейського Союзу.
Георг Людвіг ван Бетховен (1770 – 1827) – композитор. Від перших до останніх творів композитору
незмінно властиві якість та раціональність мислення, рівновага між частинами
цілого, які є характерними ознаками класицизму в мистецтві взагалі, в музиці –
зокрема. Найбільше він проявив себе у сонатно-симфонічних жанрах. Музиці
Бетховена притаманний величезний заряд енергії, накопичення почуттів та чуття
гармонії зі світом. Зв'язок з людством та зі світом у цілому. Його творчість пройнята силою,
вірою та радістю життя.
Георг Вільгельм Фрідріх Гегель ( 1770 – 1831) – німецький філософ, створив систематичну теорію
діалектики. Її центральне поняття – розвиток – є характеристика діяльності
світового духу, його понад рухи в області чистої думки у висхідному ряду усе
більш конкретних категорій. Діалектика розглядалася також як протиставлення
тези, антитези і синтезу, вирішення протиріч. Мав великий вплив на розвиток
філософії і формування ідеї марксизму.
ГаспарДавід Фрідріх (1774 – 1840) – німецький живописець, представник романтизму. Писав
прекрасні пейзажі («Схід місяця в горах», «Вечір», «Одиноке дерево»).
Якоб (1785 – 1863) і Вільгельм Грімм (1786 -1859) – хоча за освітою були юристи, все життя присвятили
дослідженню історії культури німецького народу, його давньої літератури і
народної творчості. Проти багатьох років збирали брати Грімм твори усної поезії
і в 1812-1814 рр. видали два томи їх під назвою «Дитячі сімейні казки». Загалом
брати зібрали 585 класичних німецьких саг. Якоб написав «Німецьку граматику»,
яка стала філософію. Брати створили словник німецької мови, над яким працювали
до кінця свого життя.
Артур Шопенгауер (1788 – 1860) – філософ, створив – виходячи з вчень Канта – власну
метафізичну філософію, у якій зовнішній світ залежить від існування
особистості. Розрізняв «людей з периферії» і «людей кращого стану»,
відмежовував «рицарську честь» від «купецької честі» вірив у капіталізм як у
непохитну основу буття, доводив тезу про вроджений поганий характер людини.
Його основною працею є «Світ як воля та елементи індійської філософії, які
доводять заперечення волі до життя.
Генріх Гейне (1797 – 1856) – поет, творчість якого формувалась на грунті німецької
романтичної школи, майстер іронії, неперевершений полеміст в дусі революційного
демократизму. На погляди Гейне вплинула Велика французька революція, а після
цього події 1848 року. Велике значення також знайомство з Карлом Марксом.
Симпатизував польському національно-визвольному рухові. Ліричні твори («Книга
пісень»), імпресивна проза («Образи з подорожі»), сатира («Німці», «Зимова
казка»), публіцистика.
Річард Вагнер (1813 -1883) музикант, поет, теоретик мистецтва, творець музичної
драми, автор опер і пісень. Найважливіший його твір – «Перстень нібелунга» -
заснований на мотивах старовинного північно-германських легенд. Інші відомі
твори – це «Трістан і Ізольда», «Логенгрін», «Норимберзькі співаки». У своїх
музичних драмах Вагнер синтезував різні види мистецтва: музику, поезію.,
живопис та сценічну дію.
Карл Людвіг (1816 – 1856) – лікар, фізіолог,професор цюріхського, віденського та
лейципського університетів. Запропонував першу доведену теорію утворення сечі,
ввів до фізіології методи графічної реєстрації, зробив чисельні відкриття в
області нейрофізіології.
Карл Маркс (1818 -1883) – філософ, відкидав об’єктивне існування надприродного
світу, створив теорію розвитку природи і суспільства. Головним завданням
марксистської філософії є «повалення всіх стосунків, у яких людина виступає як
істота принижена, під гнітом, та така, яка заслуговує на зневагу». На думку
Маркса «філософи тільки по-різному інтерпретувати світ; однак ідеться про те,
щоб його змінити».
Фрідріх Енгельс (1820 – 1895) – мислитель, революційний діяч, виробник текстильної
продукції, син фабриканта. У 1844 році поїхав у заприятелював. Разом вони діяли
в робітничих організаціях і на замовлення Об’єднання комуністів розробили
відомий «Маніфест комуністичної партії». Маркса. Він представив нову
доктрину,яка ґрунтується виключно на логіці Гегеля, і пізніше отримала назву
діалектичний матеріалізм. Енгельс долучився до захисту Паризької Комуни.
Написав, серед іншого, такі твори: «Нариси критики політичної економіки»,
«Розвиток соціалізму від утопії до науки», «Походження сім’ї , приватної
власності і держави».
ГотлібДаймлер (1834 0 1900) – конструктор і промисловець, у 1883 році розробив разом
з В. Майбахомшвидкобіжний двигун внутрішнього згорання. У 1885 році
сконструював мотоцикл з таким двигуном, а потім (незалежно від К. Ф. Бенца) –
перший автомобіль.
Карл фон Лінде (1842 – 1934 ) – фізик, автор робіт у сфері термодинаміки. У 1876 році
збудував перший компресорний охолоджувач, у 1895 році опрацював промисловий
метод зрідження газу, а у 1902 році – метод видобування кисню з повітря.
Роберт Кох (1843 – 1910 ) – лікар, співзасновник сучасної бактеріології та науки
про інфекційні хвороби. У 1878 році виявив у траві хворих тварин палички
сибірської виразки; а двома роками пізніше виявив стафілокок. У 1882 році
відкрив бактерію туберкульозу, яку називають паличкою Коха, а у 1884 році –
холерний вібріон. Довгорічна дослідницька робота, яка мала на меті подолати
туберкульоз (поширену хворобу ХІХ століття), призвела до відкриття туберкуліну,
який служив для виявлення бактерій туберкульозу в заражених організмах та для
дослідження процесів їх чутливості. У 1905 році за роботу із дослідження
туберкульозу отримав Нобелівську премію.
Карл Фрідріх Бенц ( 1844 – 1929 ) – конструктор і промисловець, у 1885 році збудував перший
автомобіль (триколісний) з бензиновим двигуном, засновник фабрики «Benz&Co». З його
майстерні у Маннхаймі виїхав перший автомобіль, призначений для продажу.
Фрідріх Ніцше ( 1844 – 1900 ) – філософ – письменник; критикував романтиків, але його
світогляд був їм близький. Його праці. Сповнені блискучими афоризмами,
викликали насамперед неспокій, промовляли не стільки до інтелекту, скільки до
уяви. Ніцше взявся «переоцінити всі цінності»; створив філософію політики,
подібну до філософії Макіавеллі з «Князя», сповнену зневаги до натовпу,
аристократичну, свідомо антихристиянську та зосереджену навколо влади. Його
відомі твори: «Так казав Заратустра», «По ту сторону добра і зла», «Воля до
влади».
Генріх Рудольф Герц (1857 – 1949 ) – фізик, у 1886 році вперше створив магнітні хвилі, які
теоретично передбачив британський фізик Джеймс Клерк Максвелл. Здійснив це за
допомогою осцилографа ( який називають осцилографом Герца). Здобувши цей досвід, взявся до
дослідження електромагнітних хвиль. Роботи Герца забезпечили основу для
розвитку радіозв’язку. Від його прізвища походить назва одиниці вимірювання
частоти – герц.
Рудольф Дизель ( 1858 – 1913 ) –інженер, конструктор двигунів внутрішнього згорання.
Його найбільшим досягненням стала конструкція поршневого високотискового
двигуна внутрішнього згорання із само- спалюванням. Виробництво такого типу двигунів, які
працювали на важкому рідкому паливі (дизельне пальне), і дотепер називають
двигунами Дизеля, розпочалося у 1897 році. Позитивні технічні характеристики
цього двигуна сприяли швидкому розповсюдженню
Гюго Юнкерс (1859 -1935) – авіаційний конструктор і промисловець. У 1907 році
запатентував авіаційний двопоршневий двигун високого тиску, у 1910 році –
летюче крило і повністю металеву конструкцію літака; заснував кілька закладів
авіаційної промисловості.
Томас Манн ( 1875 – 1966 ) – письменник, лауреат Нобелівської нагороди у 1929 році.
Головні його твори – це: «Бадденбруки», «Чародійська гора», «Доктор Фауст».
Окрім великих творів епічного характеру, Манн використовував жанр новели або
стислого оповідання (наприклад, «Трістан», «ТоніоКрогер».
Еріх Марія Ремарк (1898 – 1970) – письменник, з 1931 року жив в еміграції. Написав
відомий після Першої світової війни антивоєнний роман «На західному фронті без
змін», романи про долю іммігрантів з Третього рейху ( « Тріумфальна арка»,
«Троє товаришів»).
Вілл Брандт ( 1913 – 1992 ) – впродовж 1966 – 1969 років міністр внутрішніх справ ФРН
і віце-канцлер; у 1971 році отримав Нобелівську премію миру. Започаткував
повністю розвинуту Східну політику, результатом якої стало підписання ряду
договорів СРСР, Польщею, НДР та явне зменшення напруги в Європі. Він був першим
за 150 років німецьким державним діячем, який отримав ступінь доктора
Оксфордського університету. Коли канцлер був з офіційним візитом у Варшаві,
щоби підписати договір з Польщею, спонтанно став на коліно перед пам’ятником
Героям варшавського гетто. Цей жест не
пройшов без уваги коментарів в усьому світі.
Ганс Гельмут Кірст (1915 – 1989 ) – письменник, народився у Східній Прусії, до 1945 року
був солдатом, після цього каменярем і садівником. Згодом почав писати перший том трилогії « 08/ 15» під назвою
«Авантюрний бунт бомбардира Аша» викликав хвилю протестів у ФРН.
Антимілітарист,здобув славу завдяки трилогії «08/ 15». Інші романи Кірста це «Приречені на успіх» і «Фабрика офіцерів».
Гельмут Шмідт (1918) – впродовж 1974 – 1982 років канцлер ФРН, розвивав державні договори, підписані Брандтом. Разом із президентом Франції Валері Гішаром д’Естайнгом був ідейним натхненником Європейської монетарної системи, яка була впроваджена в життя у 1979 році.
Гюнтер Грасс
(1927) – прозаїк, есеїст, поет,
драматург; один з найвизначніших післявоєнних німецьких письменників. Походить
із німецько-польської сім’ї з Гданська. Найважливіші романи: «Бляшаний
барабан», «Кіт і миша», «Собачі роки», «Під місцевим наркозом», «Скат»,
«Щуриха».
Гельмут Колль (1930) – канцлер ФРН з 1982 до 1998 року, був пов'язаний із партією
Християнсько-Демократичний Союз. Допровадив до об’єднання двох німецьких держав – ФРН і НДР, - забезпечуючи
Німеччині повну суверенність і членство в структурах НАТО. Його відомий вислів,
сказаний у 2000 році: «Німеччина – це наша батьківщина. Європа – це наше
майбутнє».
Немає коментарів:
Дописати коментар