понеділок, 30 листопада 2015 р.

Доповідь на семінар молодих спеціалістів



 «Особливості роботи з обдарованими дітьми учителя історії»

Залізо ржавіє, не знаходячи собі застосування, стояча вода гниє або на холоді замерзає, розум людини, не знаходячи собі застосування, хиріє.
Леонардо да Вінчі

Школа майбутнього — це в першу чергу творча школа. Завдання її полягають в тому, щоб розвивати творчі сили молоді, виховувати з неї творців культурних цінностей.
Григорій Ващенко

1.Психолого-педагогічні основи роботи з обдарованими та здібними учнями
 Обдарована дитина - це дитина, яка виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) в тому або іншому виді діяльності.

 Обдаровані діти в будь-якому суспільстві мають розглядатися як національне надбання й розраховувати на особливі соціальні права. Такі діти повинні бути об'єктом спеціальних педагогічних і соціальних програм, оскільки найбільші сподівання на покращення умов життя й розквіту нації пов'язані саме з обдарованою молоддю. Обдарована дитина – це дитина, що виділяється яскравими незвичайними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) в тому чи іншому виді діяльності. Відповідно до даних психологічних досліджень обдарованими є не більше 5% дітей. Разом з тим, беручи до уваги генетично закладені в кожній дитині здібності й різноманіття видів обдарованості, можна припустити, що потенційно кожна дитина – обдарована.
            Обдаровані діти, які явно або неявно виділяються серед своїх однолітків пізнавальною активністю і здатністю до творчості, вимагають особливого підходу. Створення умов для розкриття потенціалу учнів, виховання творчої особистості і реалізації обдарованості в дорослому житті стає невідкладним завданням загальноосвітніх установ.
 Інтелектуальні здібності
 - пізнавальний інтерес
 - ерудиція
 - нестандартність мислення
 - здатність до абстрагування
 - діалектичне бачення
 - багата лексика
 Творчий потенціал
 - ініціативність
 - оригінальність
 - цілеспрямованість
 - наполегливість
 - допитливість
 - самоаналіз
 - неординарність підходів
 Психофізичні властивості
 - високий рівень національної свідомості, духовної культури
 - почуття відповідальності
 - активність
 - загальнолюдські якості
 Світоглядні цінності
 - інтуїтивність
 - чуттєве сприйняття
 природні потреби в розумовій праці
 - природні задатки
 Досвід роботи з обдарованими дітьми показує, що, на першому етапі їх необхідно відшукати серед безлічі учнів. Які ж їх ознаки?
 -Дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ;
 -У ранньому віці здатні простежувати причинно -наслідкові зв'язки, робити правильні висновки;
 -Легко справляються з пізнавальною невизначеністю, із задоволенням сприймають складні довгострокові завдання;
 -Не можуть терпіти, коли їм нав'язують готову відповідь;
 -Можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі;
 -Властиве надто розвинуте почуття справедливості;
 -Добре розвинуте почуття гумору;
 -Постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що „ не під силу", й у вирішенні деяких із них домагаються успіху;
 -Для них характерні перебільшені страхи, оскільки вони здатні уявити собі безліч небезпечних наслідків подій;
 -Надзвичайно схильні до немовних проявів почуттів, емоцій інших людей;
 -Часто володіють екстрасенсорними здібностями;
 -Негативно оцінюють себе;
 -Більшість із них спить менше від своїх однолітків, вони раніше відмовляються від денного сну.
 Наступний етап - розробка особистісно орієнтованого підходу до навчання обдарованих школярів. Талановиті діти завжди хочуть чогось нового, більш складного, інакше вони втратять інтерес до предмету. Тому система їх навчання повинна відрізнятися від системи навчання інших дітей. Вони працюють з наукової, статистичної та енциклопедичної літературою, розвиваючими кросвордами, вирішують цікаві завдання, виконують експерименти, відвідують спецкурси. Вчителі-наставники, які працюють з обдарованими дітьми, активно використовують індивідуальний підхід, що враховує в першу чергу здібності учнів. Така робота повинна бути систематичною, особливо на перших порах, коли необхідно закласти основи, фундамент знань. Подальший розвиток підлітка залежить від його самостійної роботи: адже якщо в якийсь момент він не захоче САМ вирішувати завдання з родзинкою, зусилля наставника будуть марні.
            Далі необхідно розвинути в обдарованої дитині психологію лідера. Важливо, щоб він не соромився показувати свої здібності, не боявся висловлювати свої думки. З цією метою на уроках проводяться рольові ігри, брейн-ринги, свята творчості, вікторини, інтелектуальні ярмарки, групи очолюють сильні учні. Вони допомагають вчителю організовувати відкриті уроки і класні заходи.
            Формування творчої особистості, розвиток індивідуальних здібностей і таланту є пріоритетним напрямком навчально-виховного процесу школи.
            Умови успішної роботи з обдарованими учнями:
 1. Усвідомлення важливості цієї роботи кожним членом колективу і посилення у зв'язку з цим уваги до проблеми формування позитивної мотивації до навчання.
 2. Створення та постійне вдосконалення методичної системи роботи з обдарованими дітьми.
 3. Визнання колективом педагогів і керівництвом школи того, що реалізація системи роботи з обдарованими дітьми є одним з пріоритетних напрямків роботи школи.
 4. Виявлення обдарованих дітей повинно починатися вже в початковій школі на основі спостереження, вивчення психологічних особливостей, мови, пам'яті, логічного мислення.
Принципи роботи з обдарованими дітьми.
 - індивідуалізація навчання (наявність індивідуального плану навчання учнів  вищий рівень);
 - принцип випереджальне навчання;
 - принцип комфортності в будь-якій діяльності;
 - принцип різноманітності пропонованих можливостей для реалізації здібностей учнів;
 - зростання ролі позаурочної діяльності;
 - принцип розвиваючого навчання;
 - принцип максимального різноманітності наданих можливостей для розвитку особистості;
 - принцип зростання ролі позаурочної діяльності;
 - принцип індивідуалізації та диференціації навчання;
 - принцип створення умов для спільної роботи учнів при мінімальному участю вчителя;
 - принцип свободи вибору учням додаткових освітніх послуг, допомоги.
Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми .
 1. Бути доброзичливим і чуйним.
 2. Уміння будувати педагогічну діяльність на основі результатів  психодіагностики особистості дитини, з огляду на її індивідуальні й вікові  особливості.
 3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.
 4. Мати широке коло інтересів, добрі організаторські здібності;
 5. Уміння створювати ситуацію успіху, умови для самореалізації особистості учня, стимулювати творчість дитини;
 6. Бути готовим до виконання різноманітних обов'язків, пов'язаних із  навчанням обдарованих дітей.
 6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.
 7. Володіти почуттям гумору.
 8. Мати живий та активний характер.
 9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до  постійного самовдосконання.
 10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.
 11. Бути цілеспрямованим і наполегливим.
 12. Володіти емоційною стабільністю.
 13. Уміти переконувати.
 14. Мати схильність до самоаналізу.
 15.Уміння використовувати у своїй діяльності інноваційні методи та  технології навчання й розвитку дітей.
Сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми творчі методи, які використовуються в педагогічній діяльності:
 - повага до бажання учнів працювати самостійно;
 - вміння утримуватись в процесі творчої діяльності;
 - надання дитині свободи вибору галузі застосування свої здібностей, методів досягнення мети;
 - індивідуальне застосування навчальної програми залежно від особливостей учня;
 - заохочення роботи над проектами, запропонованими самими учням;
 - виключення будь-якого тиску на дітей, створення розкріпаченої атмосфери;
 - схвалення результатів діяльності дітей в одній галузі метою спонукати бажання випробувати себе в інших галузях діяльності;
 - підкреслювання позитивного значення індивідуальних відмінностей;
 - надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють відмінну від інших точку зору і у зв’язку з цим відчувають тиск з боку ровесників;
 - добування максимальної користі з хобі, конкретних захоплень та індивідуальних нахилів;
 - терпиме ставлення до можливого безладдя;
 - заохочення максимальної захопленості у спільній діяльності;
 - переконання учнів, що вчитель є їхнім однодумцем, а не ворогом.

 2. Індивідуальна освітня програма

 Зміст роботи з обдарованими учнями визначається в рамках кожної з навчальних дисциплін, однак загальними вимогами до відбору навчальних програм виступає відповідність програми специфіці школи як навчального закладу, у разі відсутності такої програми серед опублікованих можливе коректування існуючих програм або створення авторських програм. Зміст навчального матеріалу має налаштовувати учнів на безперервне навчання, процес пізнання повинен бути для таких дітей самоціним. А головне, потрібен поступовий перехід до навчання не стільки фактами, скільки ідей і способів, методами, що розвиває мислення, яке спонукає до самостійної роботи, орієнтує на подальше удосконалення і самоосвіту, поступове прояв тієї мети, для досягнення якої вони докладають стільки духовних, інтелектуальних і фізичних зусиль.
 Індивідуальна освітня програма - це програма освітньої діяльності учня, складена на основі його інтересів і освітнього запиту, і фіксуюча освітні цілі та результати.
 Призначення індивідуальної освітньої програми
 - Сприяти самовизначенню учня в тій чи іншій предметної області;
 - Допомогти учневі скласти проект свого освітнього шляху у вибраній області; показати перспективи розвитку даній предметній області;
 - Представити проблемність предметної області, різні підходи і точки зору з їх подальшим обговоренням;
 - Створити умови для організації навчально-дослідницької діяльності з урахуванням індивідуальних інтересів ;
 - Розширити освітній простір учня профільного або предпрофильного класу;
 - Допомогти учневі оволодіти технікою самоорганізації, необхідними для реалізації свого освітнього рівня.
   Етапи роботи:
 Прогностичний: постановка проблеми і завдань на шляху її рішення (освоєння нової теми, на які знання і вміння треба вийти); складання плану вирішення проблеми (способи придбання знань і умінь, пошук та освоєння матеріалу та ін.).
 Организационо-координаційний: допомогу і співпрацю вчителя в плануванні освітнього простору; координація навчальної та дослідницької діяльності учня педагогом-предметником.
 Рефлексія над способами і результатами діяльності учня. Освітня програма, як правило, містить розділи :
 -цілі та цінності освітньої програми (чому складена, на досягнення яких цілей спрямована);
 - адресність освітньої програми (для кого призначена);
 - міні-навчальний план, який містить інваріантну і варіативну частини змісту освіти в кожному конкретному випадку (скільки годин відводиться на вивчення змісту як в теорії, так і на практиці), а також пояснювальна записка до нього;
 - навчально-тематичне планування і зміст навчального матеріалу, опис організаційно-педагогічних умов, педагогічних технологій, застосовуваних для реалізації освітньої програми;
 - систему форм атестації, контролю та обліку досягнень учнів;
 - опис очікуваних освітніх результатів освоєння освітньої програми.
 Переносячи цей підхід на конкретного учня, можна запропонувати наступний варіант:
 1. призначення освітньої програми (визначає учень);
 2. мета освітньої програми (визначає учень);
 3. характеристика навчальної програми (становить педагог чи можливий варіант спільного проектування навчальної програми);
 4. опис організаційно-педагогічних умов, педагогічних технологій, застосовуваних для реалізації освітньої програми (становить педагог);
 5. систему форм та термінів атестації, контролю та обліку досягнень, форм звітності за видами діяльності учня (складають педагог і учень);
 6. опис форм навчальних практик, передбачуваних проектів, тем дослідницької діяльності (складають педагог і учень);
 7. опис очікуваних освітніх результатів освоєння освітньої програми (визначає учень або педагог і учень).
 Функції індивідуальної (навчальної) програми

 Нормативна: фіксує навантаження учня, закріплює порядок вивчення матеріалу і звітність за нього.

 Інформаційна: містить інформацію про самостійну навчальну діяльность учня по освоєнню навчального матеріалу або підготовку до конкурсу, олімпіаді, до вступу у ВНЗ.

 Мотиваційна: визначає цінності, цілі та результати діяльності школяра.

 Організаційна: визначає види самостійної діяльності учня, форми взаємодії педагога і учня.

 Функція самовизначення:допомагає перевірити свої здібності в пов'язаної з професійним вибором діяльності затвердитися у виборі або змінити його.

 При складанні індивідуальних програм потрібно врахувати проблеми обдарованих дітей:
 - неприязнь у школі часто з’являється тому, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини;
 - ігрові інтереси – обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їхні ровесники. Як наслідок – дитина опиняється в ізоляції;
 - заглиблення у філософські проблеми – для обдарованих дітей є характерним замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування набагато частіше, ніж для інших дітей;
 - невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком – обдаровані діти частіше віддають перевагу спілкуванню із дітьми старшого віку. Через це їм важко бути лідерами, бо вони поступаються фізичним розвитком;
 - прагнення до досконалості – для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості – вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного;
 - почуття незадоволеності – вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку;
 - нереальні цілі – вони часто ставлять перед собою завищені цілі, не маючи можливості досягти їх, переживають;
 - надмірні чутливість, вразливість;
 - потреба в уважному ставленні дорослих.
Обдаровані діти мають змогу реалізувати себе на предметних олімпіадах, конкурсах, турнірах. Потрапляючи в оточення подібних до себе дарувань, учні, як правило,ще більше активізують свою пізнавальну діяльність і прагнення до пізнання.

Немає коментарів:

Дописати коментар